Suzuki freewind XF 650

Нарешті, після довгих пошуків нової конячки, я знайшов те що хотів. Взагалі мот я збирався купити ще з весни, але постійно щось заважало. То варіант сильно ушатаний, то грошей нема , то мене кинули . За цей період я передивився біля двох десятків варіантів. На деяких катався, на деяких тільки посидів. Вибір мій постійно мінявся: то хочу 250 ендуро, то стріта 400, то спорт-туріста 600 то ендуріка кубатурного. В результаті довгих мук я зупинився на Фрівінді (останніми кандидатами було: домінатор, вігор, тенера 660, ХТ 600). Можливо ще зіграли роль і фінанси та наявні в нас варіанти. Але цей мот задовольняв мене по всім параметрам: легкий, зручний в дальняк, мало тратить пального, на вторичному ринку куча свіжих варіантів, чудовий дизайн(як на мене). Ну як то так.
Короче кажучи, замовив я конячку у доброго чоловіка. Через 2 тижні він уже був розмитнений в Україні. Я нашкріб по всім поличкам останні гроші і вирушив в Ковель. Дякуючи нашій владі з новим розкладом поїздів, я потрапив на місце в 5 ранку. Мрео почне працювати тільки в 9. Але добрий продавець склав мені на ці чотри години чудову компанію, щей нагодував смачним сніданком. І ось він довгожданний момент: я отримую справку рахунок і транзитні номера(в форматі для машини ), та стаю щасливим власником Suzuki freewind XF 650 1999 року, 22000 пробігу та німецького походження. Мот завівся холодним ранком на підсосі з півтичка. Єдине що мене розхвилювало то це невеликий провал на 2500-3000 обертів. Зате все інше було в ідеалі. Движок крутить рівно, лишніх звуків нема. Мот без слідів падінь і колхозного тюнінгу/ремонту. Взагалі дивишся і не віриться що йому 13 років. По словам продавця тачка стояла в гаражі довго.
Ну все доки готові, кава на дорогу випита - можна рушати. Спочатку було дуже не звично. Ноги стояли не так, передачі клацались не так(чітко і без промахів ) Але через півгодини їзди я вже тулив 130 по трасі в бік Києва. Тут я зрозумів свою найбільшу проблему - -цензура-я в мене шолом на швидкості більше ста гримить від вітру наче відро з гайками. Шо скажеш - дешевий недоендуро-казанок.
А от моц показав себе з кращої сторони, крейсер 130 досягався на 5500-6000 обертів і це з доволі сильним зустрчіним вітром. При обгоні легко розганявся до 150-155.
Під час пошуку мальовничої галявини для перекусу вдалося трохи поендурить . Була сильна гравійка, убита грунтовка і рельси. Підвіску не пробиває, працює вона мяко. Але є пара недоліків - перша передача на холостих це 10-15 км.Середні оберти - 20-25., і ще до того, якшо намочити водою підніжки - вони стають дуже слизьким(там гумові накладки), їхати стоячи важко. Ну нічого мот я брав не для офроуд продубасів. Поївши і давши відпочити голові(сильно гуділо після чудо-ендуро-казанка) потулив далі. Отак через 6 годин в дорозі я добрався до Києва. Витрати склаи 5,3 літри на 100 км. Це при постійному крейсері в 130 і частих обгонах до 150. Ну що сказати - тачкою я задоволений на всі сто - отримав те що хотів. Але хлопці ви не думайте, що я тут зазнаюсь, шо в мене іпонець появився, китайчика я то лишив

Ну і як того вимагають канони, фоточки:

Поздравляю! Жду посмотреть в живую)

ПОЗДРАВЛЯЮ!!!!!!!!!!!!!

Во сколько обошёлся?
Что в МРЭО потратил?

Поздравляю!!! Ни гвоздя ни жезла на дорогах!!!

Дякую за привітання. Обійшовся в 4300, без МРЕО. Ще туди не їздив.

Очень достойная техника за свою цену. Прямой конкурент Трансальпу.

Дякую, сам вибирав. Перед трансальпом для себе виділив такі плюси: нижча висота по сідлу при тому ж кліренсі, і менша вага 160 проти 190.
Доречі, переганявши назад мот, зустрів на заправці мужика, який їхав трансальпом 650, 2001 року, він теж купив мот в Ковелі і прямував у Київ. Дак от у нього вибивало другий циліндр і мот не їхав. З інструментів ні в мене ні в нього нічого не було. Поматюхавшись трохи він з горем пополам потулив далі в Київ.

Stalker, поздравляю с правильным мотоциклом!

шолом на швидкості більше ста гримить від вітру

у меня недешевый шлем, но после 90 уже тоже СИЛЬНО шумит!

Stalker пишет:Дякую, сам вибирав. Перед трансальпом для себе виділив такі плюси: нижча висота по сідлу при тому ж кліренсі, і менша вага 160 проти 190.
Доречі, переганявши назад мот, зустрів на заправці мужика, який їхав трансальпом 650, 2001 року, він теж купив мот в Ковелі і прямував у Київ. Дак от у нього вибивало другий циліндр і мот не їхав. З інструментів ні в мене ні в нього нічого не було. Поматюхавшись трохи він з горем пополам потулив далі в Київ.

Мужик явно в чем-то натупил т.к у транса 2свечи на горшок.

І що, що в нього 2 свічки?

Выбивает в основном зажигания. А т.к у транса 2 свечи то вероятность отказа намного меньше. Следовательно дело в карбах. Но тогда начнутся проблемы с заводом. И если таковые были то нужно на месте продажи требовать устранения причин. Чел либо чайник либо не придал значения.

Насправді мужик не чайник, а доволі бувалий Трансальповод, наскільки мені стало зрозуміло з його слів. Тільки до цього в нього був Транс 400. На місці продажі все було в порядку, а от коли він відїхав 70 км то почалися трабли. Ну і циліндр почало вибивати тільки на певних обертах (6500). Але він скоріш за все доїхав нормально, бо я з ним під Києвом пару разів перетнувся.

Stalker, ну что ж, очень интересный мопедик поздравляю!

Ну що ж, продовжуємо огляд неоднозначного ендуріка. За цей тиждень в мене склалося більш повне враження про мот. І що найцікавіше я таких думок ще не зустрічав в інеті. Мот має цікавий движок. З однієї сторони движок досягає великого крутного момента у 51 Нм на 5000 обертів. А максимальна потужність складає 47 к.с. при 7000. З іншої сторони перша передача(хоча в принципі і всі інші) швидкісна. Мінімальна швидкість при цьому 12-13 км/год. Тому поендурити нормально без гри щепленням не вийде. До 4 тисяч двигло крутиться без великого задоволення. Тобто крутонути ручку і різко прискоритися із 2 тисяч до 6-7 я можу(і я вам скажу робить він це залюбки), а от тримати 2.5-3.5 тис. обертів - ні. В такому режимі мот смикається і працює з перебоями, а ще видає не зрозумілий хруст в районі цепу. Спершу я грішив на карби, але як мені розказали інші фрівіндоводи - то таке в усіх. 5 передача починається від 100 км/год. на першій, якщо крутити двиг на всю, можна досягти 60 км/год. Комфортний крейсер 120-140. Хоча питання комфортність тут сильно обмежує мій -цензура-яний казанок, який створює враження буцімто в мене на голові відро і по ньому стукає тисяча маленьких молоточків. А так в цілому вітрозахист на висоті.
Якось довелося їхати в дощ то взагалі не намок. Тобто я був в екіпі і мото куртці. Дак от ноги були сухі ну, а куртка сама по собі не промокає. Витрати пального вдалося заміряти тільки в режимі траса, по місту експеримент ще триває. При крейсері в 120-130 і частих обгонах до 150, в мене пішло 5.3 літри. Почитавши відгуки колег, стало ясно що показник невтішний. По трасі мало бути 4.3-4.8. Але я думаю що чистка і синхронізація карбів та регулювання клапанів знизить показник.
Тепер щодо технічного обслуговування. Поміняв масло на лікві-молі - як на мене стало гірше. На старому дойч-маслі було краще На весну спробую якесь інше мастилко. Благо заміна проходить через 6000 км, дотерплю. І тут же зразу я помітив першу ложку дьогтю.
Якийсь крутий механік до мене, затягнув так добре масло-зливну пробку, що там зірвалась різьба. Про це свідчили. характерно-злизані грані і відсутність шматків різьби всередині отвору. От тут і почалося - спершу я прочистив отвір під штатну різьбу. потім замотавши болт фольгою і підклавши гумову шайбу я скрутив це все в купу - масло не тікло, але було трохи сцикотно, що ця чудо конструкція розкрутиться. Наступним кроком я прорізав різьбу на 16(замість 14) і вкрутив більший болт, підклавши під нього гумову шайбу. Масло. тікло, з металевою шайбою - теж. Потім було прийняте рішення, яке потрібно робити з самого початку - ця вся фігня посаджена на герметик. Масло не тече - я довольний.
Наступні кроки по тех обслуговуванню: чистка карбів, регулювання клапанів, чистка бака. От щодо чистки бака - не все так просто. Взагалі то в мене пластиковий бак і чистити там то нічого, але! Якось я їхав і заглох - як вийшло кінчився бенз. Я перемкнувся на резерв і потулив далі. Проїхати я встиг всього 5 км. Хоча по паспорту в мене там мало бути 4.5 літри бензу на резерві. Тут і закралася думка, що трубка резерва забилася. Ще хотілося б відсинхронити карби. Але тут не все так гладко. Ця процедура описана в мануалі як періодична і має проводитися через кожні 12 тис. Але для цього потрібний спеціальний синхронізатор, який може бути мабуть тільки на оф сервісі сузукі. Хоча більшість фрівіндоводів катає і без синхронізації вже чорт-зна скільки км. Доречі, недавно зустрів випадково дідуся років 50. Він повідав мені що теж ось уже 3 роки катає на такому моці. (Представився: кот фрівінд) І це його відгук і відео на сайті мотосвіт стосовно фрівінда.
Ну а тепер про приємне, в суботу вдалося трішки поендурити в такому, собі, лайт-режимі з пасажиркою. Катався на Лисій горі. І що сказати - їдетсья чудово. Посадка - класна, ногами добре дістаю до землі. Гуму Мішелін Енакі звісно не можна назвати "для бездору", але в грязючці тримає доволі непогано. Відсутність короткоходної передачі для бездору - компенсується щепленням. Підвіски не пробиває. Взагалі - поки я від мотика прусь. Ну і на останок - трішки фото.

Довелось мне поездить на Андрюхиной Сузе. Кассный апарат для своего применения. Моё однобокое сравнение Фривинда и Зизера можете почитать тут: http://bikepost.ru/blog/28664/Sravnenie-nesravnimogo-ili-Kawasaki-ZZR-400-II-vs-Suzuki-XF650-Freewind.html

Продублирую твой пост в этой ветке:
Сравнение несравнимого или Kawasaki ZZR 400-II vs Suzuki XF650 Freewind
Ох… С чего же начать. А начну пожалуй как всегда с предыстории.

Заранее прошу не принимать данное сравнение как абсолютную прописную истину. Это лишь мои эмоции, как человека, пересевшего с одного класса техники на другой, хотя и оба мотоцикла считаются туристическими.

Как уже знают некоторые читатели БП, я являюсь владельцем чудного туриста ZZR-400-II. Но в этот понедельник моего Зюзика скосила беда и он встал в гараже в ожидании ремонта (заклинил задний амортизатор). Я уже морально готовился ездить на работу до выходных на маршрутках и метро(пока не отремонтирую мотоцикл), но один мой друг предложил в качестве альтернативы на эту неделю поездить на его Фривинде , т.к. сам он сейчас на другом мотоцикле ездит, Суза пылится в моём гараже. Он мне и раньше предлагал прокатится на Сузе, мол «да ты попробуй, эндурка это тема, не то что твой достающий пузом до асфальта Зизер», но до этого момента я не поддавался на его уговоры. И так, документы получены, Фривинд прогрет и ждёт поездки… Стоп стоп стоп! Я забегаю на перёд. Забыл казать что мой рост — скромных 165см, и Фривинд меня жутко пугал своим «ростом», ведь сидя на нём я еле-еле достаю до асфальта кончиками пальцев. Ну да ладно, начнём описание и сравнение.

И так вторник, ранее утро. Выехать из дома решил с очень большим запасом не зная как себя будет вести новая техника и в каком темпе я поеду. Выкотил мотоцикл с гаража, прогрел… Кстати прогрев Фривинда после Зизера, это не прогрев, а детское баловство, т.к. 1-2 минуты работы двигателя и он уже готов ехать. Стоять и греть двигатель 5-10 минут, как на Зизере, не нужно. Взобрался на мотоцикл, первая, сцепление, заглох… Да сцепление непривычно. Еще одна попытка и Суза с бодрым подрывом побежала по грунтовой дороге. Первое что показалось непривычным это необычно большая высота, с которой я вглядывался в дорогу. Второе — длинноходовая подвеска эндурика проглатывала все неровности оставляя меня полной изоляции от тех самых неровностей. Третье — очень длинные первые 3 передачи, которых по большому счету достаточно для езды по городу. Четвёртое — очень большая тяга на первой и второй передаче причем с самых низов. И пятое — это абсолютно ровная посадки с очень удобным рулём. Но мои позитивные эмоции закончились буквально километра через 4, когда я понял, что мои наколенники, джинсы и кросовки закидало водой и перском. Левый кросовок (кожаный осенний вариант) буквально залило, еще бы чуть-чуть и воду можно было выливать. К слову я ехал просто по мокрому асфальту после дождя, который прошел минут 30-40 назад. Тем не менее остатков воды на асфальте хватило чтобы промочить ноги от А до Я. Второе что не понравилось — относительно слабая ветрозащита. Ну и третье — вибрация в районе бака, с которой мириться можно, но не комфортно всё равно. Ну и четвёртое… КТО СКАЗАЛ ЧТО У ЗИЗЕРА ШУМНЫЙ ДВИГАТЕЛЬ??? Да Зизер просто мурлыкающий котёнок по сравнению с этим ревущим зверем. Нет, звука стоковой выхлопной трубы считай не слышно на Фривинде, но сам двигатель + вибрация пластика где-то в районе бака это жесть! К этому тоже привыкаешь конечно, но я же сейчас занимаюсь сравнением техники, а не рассказом о каком-то конкретном мотоцикле. И так первый день езды прошел в очень спокойном ритме, я привыкал к мотоциклу и его габаритам. К слову к возвращению домой я уже приловчился спокойно удерживать мотоцикл в положении стоя, и маневрировании на низких скоростях. На этом пожалуй нужно будет остановиться подробнее.

День второй — поездка на работу, но уже с доставкой жены до её работы. Маршрут был выбран покороче, но по более убитой дороге, по которой эндурка ехала вообще без напряга, буквально не замечая неровностей и выбоин в асфальте. Жена до работы доставлена, но мотоциклом не довольна. Первое впечатление пассажира (снова таки, после того как она привыкла ездить на Зизере): очень неудобные ручки, держаться приходится на водителя, очень короткие пассажирские подножки, довольно сильная вибрация от двигателя на подножках, а сидение (цитирую):«на фоне остального мириться можно». В этот день мне довелось дополнительно покататься по городу (естественно по пробкам) и с женой по делам. Поездка с рюказаками выявила еще 1 момент — места на сидушки для езды вдвоём очень мало, если без рюкзаков сидеть можно было нормально, то когда я одел рюкзак в котором была куртка, пришлось двигаться вперёд, чуть ли не на сам бак, да и пассажиру было очень неудобно. На скорости за 120км/ч начинает чувствоваться нехватка мощности двигателя, и мотоцикл хотя и разгоняется дальше, но уже не охотно.
День третий — т.е. сегодня, снова поездка на работу, снова не самый ровный асфальт, в объезд пробок по обочине и не только, но уже столько впечатлений новых нет. Я готов подвести небольшие итоги сего теста, но сначала о манёвренности как и обещал.

Управляемость и вес. Да, по данным параметрам Зизер проигрывает Фривинду и очень сильно. Во первых у Зизера нет такого бешеного выворота руля. Сузу можно чут ли не вокруг заднего колеса крутить (это я слегка преувеличиваю). Проезд между стоячими машинами поперёк движения с выездами/заездами из одного междурядья в другое это вообще, раз плюнуть. Разворот на 180°, тоже выполняется легко и с минимальным радиусом (имею ввиду не слезая с мотоцикла). Чтобы так развернуть Зизер, его нужно прилично положить, как это делают пилоты на джимхане. Удерживать в положении стоя на около стоячих скоростях тоже достаточно просто несмотря на его большой «рост». Честно говоря думал что это будет намного сложнее. Держать мотоцикл стоя где-то на светофоре вообще легко, особенно после Зизера, весь которого значительно больше. По управляемости пожалуй всё.

Теперь общий итог. Опять же лично моё мнение+мнение пассажира. Фривинд это отличный, экономичный мотоцикл для ежедневной езды по городу, которому не страшны наши дороги, но ему не достаёт комфорта, который так необходим туристическому мотоциклу. Нет хорошей ветрозащиты, ноги от грязи закрыты только тем, что вы на ноги одели (ну в лучшем случае дождевиком), мало места для двух ездоков. Кстати коробка у фривинда явно не для жестких эндуро-покатушек, т.к. первая передача очень длинная и на холостом ходу на первой ехать меньше 15-18км/ч нереально. При 5000об/мин (когда достигается максимальная мощность) скорость уже около 50км/ч. И вообще Фривинд это городской житель, а как турист — не очень. У Зизера же всё совсем наоборот: Зизер — отличный турист, с классной ветрозащитой, большим сидением, места на котором хватает и пилоту, и пассажиру и даже рюкзакам, плугом, который защищает от брызг и грязи наши ноги. Двигатель Зизера позволяет хорошо ускоряться во всём диапазоне скоростей в плоть до 180км/ч(конечно не как спорт, но всяко нехватки мощности не ощущается, как у Фривинда), за что приходится платить большим расходом бензина. Из минусов у Зизера — это клиренс, особенно при поездках с пассажиром, из-за которого на наших дорогах часто достаёшь пузом (точнее центральной подножкой) до асфальта. Так же нет тяги на низах, чтобы мот «тянул» двигатель нужно крутить.

И так когда я пересяду обратно на Зизер я жутко буду скучать по поездкам по бровкам, легкому асфальтному «бездорожью», легкости в управлении и вообще весу (точнее его отсутствию у Фривинда), зато снова буду радоваться комфорту который дарит турист

Вот так вот. Прошу строго не судить, т.к. это чисто мои мысли.

3 дня очень мало, что бы понять эндуро.

но достаточно, чтобы его захотеть

Давненько я тут не писав. Ох за цей час стільки всього трапилося і помінялося. Спершу я в своєму моті трішки розчарувався. Осінню стало вибивати другу передачу. І доволі активно. Думав вже колоти движок, замовив прокладки, знайшов в Києві, хто продасть коробку в зборі. А потім побачив що в мене лапка КПП люфтить, підкрутив. Вибивати стало рідше. Але все-одно буває. Точніше передача включається на пару секунд і зразу злітає. В основному стається коли агресивно розганяюся. Я думаю - просто не довключаю передачу.

Потім вилізла ще одна ложка дьогтю. Якось в перший жаркий день весни я катався в колоні по Києву і двічі в мене мот заглох, ні з того ні з сього. При цьому бензиновий фільтр був сухий, бак повний і якщо відкрити бенз самотьоком то він не затікає в карби. Щоб проблема пропала треба трохи повтикати і дочекаися поки він не побіжить. Мені здалося, що це залягають голки в карбах. Пізніше я визначив, що це трапляється коли їхати на невисоких обертах довго. Потім був невеликий і цікавий дальняк по поганим дорогам. І тут він мене заїбав. Коли їхали туди, то разів 4-5 заглох. Коли поверталися назад то разів 15-20. Я вже наловчився на ходу включити нейтралку, відкрити краник, поки мот котиться дочеатися що бенз набіжить і не зупиняючись рушити. Це виглядало дуже смішно зі сторони. Але в той день до Києва я такі не дотягнув. Довелося зупинитися і зливати бенз з поплавкових камер. Це теж було дуже смішно, так як в мене не було шлангів на штуцерах зливу, довелося підставляти складений жолобом листок А4, на якому між іншим була наша карта. Так зливши бенз, ми з горем навпіл доїхали.

Але ж ви знаєте, що не буває чорних смуг без білих. Я перестав звертати увагу на другу передачу і вона перестала вилітати. Тільки інколи, десь раз в тиждень нагадувала про себе. Правда в "найнепідходящий" момент. Уявіть, я такий собі крутий біцкер стою на світлофорі, загорається зелений, кручу ручку на всю. Перша, щеплення - друга, тут лунає удар і так, як я тримав ручку накручену, мотор реве. Потім я втикаю другу ще раз і "звалюю в зокат". Але стороння людина почула тільки ревіння мотора і подумала, що я пришелепкуватий дурень. А я всього-на-всього спішив на роботу.
Потім був не дуже романтичний але приємний уїк-енд на двох в Камянець-Подільському. Завдяки одній хорошій людині, яка витягла мене в цю подорож, в пятницю в 19.00 я вже був за Києвом в напрямку Житомира. Ну що сказати, по хорошій трасі їхати скучно, мот спокійно валить вдвох 130 на 6000 тисячах обертів. Після Житомира нормальна дорога скінчилася. І тут я почав любити свій мот. І любити по справжньому. Я гнав 110-120, по дорозі вкритій кратерами, наче після коврового бомбардування. Маленькі ями я перелітав, великі обїжджав. У двох місця довелося сильно гальмувати. При цьому всьому я відчував контроль над дорогою. Підвіску пробивало дуже рідко. В основному потрібно було контролювати розхитування. Не давати моту нарощувати амплітуду коливань. Я наловчився робити це газом і щепленням. Хоча по хорошому треба було збільшити швидкість відбою аморта. Але вже був вечір і я сильно спішив, щоб менше їхати по темному, бо світло в моєму віслючку слабеньке.
І все таки я не встиг засвітла добратися до пункту призначення. Вночі щоб мати змогу тримати темп, я пристроювався за місцевими. Одному правда це не сподобалося і він вирішив розігнатися до 130. Веселенько польотав я за ним)) В результаті ми все таки живі і здорові в 1.00 приїхали в Камянець. На наступний ранок я пішов перевіряти колеса. Боявся що побив на страшних ямах. На моє здивування вони виявилися абсолютно рівними і без вибоїн. Доречі пробивало тільки зад. Вилка відпрацьовувала добре. Дорога назад теж була така стрімка. Але ми їхали вдень тому було простіше. Після цієї поїздки я зрозумів що співвідношення характеристик мого мота є дуже цікавим і корисним для мене. З однієї сторони він немає справжніх ендуро підвісок, але цього достатньо для не страшного бездору і поганого асфальту. З іншої сторони через те що його підвіски не мають такого довгого ходу, вдається чудово тримати контроль на дорозі. Короче я їхав і кайфував. І про гуму - стоїть Мішелін Енакі 2. ОФігенські покришки. Особливо в мокру погодку.

Далі були вело змагання де я мав супроводжувати велосипедистів. Так як із нашої команди тільки в одного в мене була ендурка і я хоча б трохи на ній вмів їздити, мені дали здорового дядька, кілограмів 100-110 і зросту 190. Я був мото-інфо і мав як угорілий мататися із цим дядькою, засікати час розривів в гонці і переписувати номера учасників. І знову ж з кожним кілометром гонки, я все більше любив свій мот. Бензу я потратив небагато в порівнянні із іншими мотокомісарами (Трансальп, ДжСф, СБ 500, Хюсонг 250). Доречі, трохи наловчившися їздити я звів витрати пального по місту до 5,3 літрів.
Навіть із таким великим пасажиром я умудрявся непогано закладатися, гальмувати, проїжджати ямки і лежачих поліцаїв. Єдине чого не вистачало - гальм. Ще б пак, посадити такого дядька здорового і плюс забитий повністю кофр. Але я думаю установка армованих шлангів і заміна гальмівної машинки покращить якість гальм.

Потім знову почалися проблеми з карбами. На цей раз він глох просто так. І бенз у фільтрі був. Короче я не витерпів і почистив карби. На моє здивування поплавкова камера і жикльори були ідеально чисті. Я вже навіть почав вірити що пробіг у 22 тисячі при покупці -правда. А от вже над мембраною була купа бруду. Я все почисти зібрав і - вуаля. Провали пропали, правда деяка нестабільність лишилася, але її помітно тільки придираючись.

Отакі вони чорні і білі смуги мого життя із віслючом. В планах - купа тюнінгу, регулювання клапанів, синхронізація карбів і багато багато нових подорожей і покатушок. Ну і як того вимагають канони, фото:

Heathunter пишет:3 дня очень мало, что бы понять эндуро.

Пгастите что мы не местные, а где здесь эндуро?

Ну а чим тобі не ендуро? Паркетний, але все-одно ендуро.

Тур-эндуро и не -цензура- Остальные завидуют молча
Stalker ты где территориально находишься?

Zemer
Stalker

А нет у вас желания провести легкий сравнительный экспресс-тест своих аппаратов? Сравнить Японию с Европой, так сказать
Думаю было бы интересно, т.к. аппараты очень близки друг к другу.
Мне например "бимер" понравился, хоть тоже язык не поворачивается назвать его эндуро.

Heathunter

На південній борщазі.

Dragon

Фрівінд мені більш подобається за беху ти що він легший, ну і не такий дорогий в обслуговуванні.
В мене друг є на такому ж моті, тільки 97 року, то він по таких -цензура- в Криму катався де японські честоки боялися їхати. Інколи буває заїжджає на Кросову трасу в Пирогово. Сам я пробував вже по пісочку, і болоту за Десною кататися і в Пущі водиці із пасажиркою штурмувати гірки. Тож в когось язик не повертається, а хтось просто катається.

P.S. Dragon, а я таки поїхав в той дальняк, про який ми говорили в минулому році, через ліси Чернігівщини до Любеча.

В мене друг є на такому ж моті, тільки 97 року, то він по таких єбенях в Криму катався де японські честоки боялися їхати. Інколи буває заїжджає на Кросову трасу в Пирогово.

Вот только не надо здесь эти сказки , ибо если человеку интересно катать в таких местах, он давно бы сменил мотоцикл. Кроме того, если на грунтовках, на прямиках, он и будет хорошо идти, то в тяжелых условиях, где требуется маневренность, управляемость и тяга, с его весом, длинными передачами и короткими подвесками шансы стремяться к 0. Чай єто даже не Доминатор.

У самого есть товарищ злостно эндурящий на Трансальпе. По лесным и полевым дорогам я его фигушки догоню, ездит очень хорошо, но в настоящие дебри он не суется. Знает, пробовал, дважды руку там ломал, и потому трезво оценивает возможности мотоцикла.

P.S. а я таки поїхав в той дальняк, про який ми говорили в минулому році, через ліси Чернігівщини до Любеча.

По асфальту?

Фрівінд мені більш подобається за беху ти що він легший, ну і не такий дорогий в обслуговуванні.

То же самое думаю может написать про Бимер его хозяин
Кожна жаба своє болото хвалить

Stalker это не ты иногда стоял на Симеренко вместе с ТТРкой?
Нужно будет как-то покататся вместе. Раз уж живем рядом. Я тоже на южанке. НА Королева)
И не слушай закиды про "чиста эндуро", не всем же нравится в гомнах киснуть