Внешние ссылки на СВОИ дальнобои

Иногда так бывает, что уже где-то написал о поездке. А хочется запостить и тут. Но лень.
А ссылочку с описаловом небольшим очень даже не лень. (Ну, или матами и специфическим изложением не хочется поганить форум ;-) )

Одним словом где-то так:

Первый мой Зонгодальнобой: http://slalfik.livejournal.com/3069.html чи тут http://moto.kiev.ua/journals/1193763123322

Я не удержался и запостил сюда твое произведение. Предварительно моя Принцесса его чуточку подкорректировала нежной женской ручкой.

---

«Теремки-Полтава-Київ = 730 км» або «На футбол на двох колесах наприкінці жовтня»
Ранок розпочався з лагідного сонця у вікно і гарячої запашної кави…
Щаз! Ранок розпочався з крику «Рыженький, вставай» прямо над вухом. Кричав друг, що о 4-ій ночі попросився переночувати. Саме так я і прокинувся. Звичайно, кава і цигарка були. Але кава майже закінчувалась, а цигарка була остання. Ну так не проблема. До стоянки добирався на машині того ж друга. Далі приготування і погляд на індикатор акумулятора з завмиранням серця. Серце таки трохи прихопило – червоний. Ну нічого, ніч все-таки простояв і був майже розряджений. Прогрів, перекур і поїхали.

Трохи про причину поїздки. Вона досить проста – матч чемпіонату України з футболу «Ворскла» Полтава – «Динамо» Київ. Варіантів як дібратись – море. У машині того ж друга було місце. Але хотілось-таки проїхати за день більше ніж 250 км.
Трохи про техніку. Zongshen ZS200GS – 200-кубовий китаєць. Пробіг – 2150 км., досвід мій після 12-ти річної перерви у керуванні мотоциклом – місяць і все ті ж 2150 км. Праве дзеркало відсутнє, ліве – дає чудовий огляд лівого ліктя і трохи неба.

Дорога понесла мене вперед, приймаючи у свої обійми і радуючи теплим вітерцем…
Ой, не так. Прогрів шин (наскільки це реально для досить твердої резини і часу) закінчився якраз внизу спуску з вул. Заболотного. А на мосту аварія. Невелика, але пролізати довелось по одному ряду. Вирвавшись звідти у напрямку Видубичів, вдалося вийти на комфортні 80. Людей, що їхали на «Хай зиме» не зустрів назустріч. Воно й не дивно – ще рано було, вони тільки збирались. На Південному мосту жодних проблем. Доречі, вперше на мотоциклі на цьому мосту. Крім піску проблем не відчував. З’явилась машина друга зліва від мене, трохи погралися у «не відстань і не поспішай» з Октавією. Дурне заняття я вам скажу для мого класу мотоциклу. До повороту на Бориспіль я відстав і особливо не поспішав.

Вирвавшись на бориспільську трасу, я відкрутив до 160-ти і пролетів її за лічені хвилини …
А насправді не так. На бориспільській трасі випробував максималку ще раз. 120. І все. Далі не крутить. Причому до 120-ти треба ще досить довго добиратись від 105-ти. Якщо вірити інформаційному табло над дорогою – 9/11 градусів (повітря/дорога). Саме таким темпом і доїхав до «міста світлофорів» ©. Повільно його протягся і перший прикол поїздки – собаки неподалік залізничного переїзду. Понти я якось вдома залишив. Зупинився. І перевів мотоцикл у руках повз стаю і через рельси. Далі дорога чудова, і відкрутивши до комфортних на трасі 90-100 понісся назустріч Полтаві. Іванків, Борщів … За Борщівом на мосту ремонтні роботи. Піску міліметри півтора. Повільно проповз. Доречі, слой піску залежить від напряму вітру – коли повертався його вже не було.
Краєвиди, якщо чесно, не найкращі. Проста осіння природа. Без яскравих барв і чогось особливого. Або я просто не люблю таку осінь.

"Про дорогу. Крім того, що я вперше сам їхав по цій дорозі, можна сказати наступне:
- дорога дуже непогана, місцями просто чудова
- боятись треба напливів і зрізів асфальту (вночі особливо)
- у деяких місцях замість 2-х полос залишилось по одній з забороною обгону. Ремонт.
- там де всього 2 полоси зроблені (досить нерідко) полоси для обгону тихохідного транспорту на підйомах – зачот!"

На зупинці мене зустрічали хлібом і сіллю дві чудові близнючки у коротких спідничках…
А! Не тра брехати! Перша зупинка була вже у Полтавській області. Називалась зупинка «Вікторія». Вiдзвонився «своїм» - вони якраз виїжджали з Пирятину (18 км. мені до нього) вже поївши нехитрого пирятинського їдла. Чомусь однієї цигарки виявилось мало – закурив другу. Іноді розпитувати відстань корисно для … шлунку – пригостили яблуком з відра, яке за хвилину продали машині, що зупинилась саме для цього. Ну, перепочили і в дорогу (ідея аборигена «так їздить нужна у сварочних штанах» засіла у голові). Пирятин зустрів просто чудовим асфальтом і чудіками з полосатими палками на в’їзді. Притормозити встиг. Проїхав все містечко на 60-ти. Часу до футболу ще немало було. Далі пішли вже описані вище зміни поліс через ремонт. Тягучки за «чимось_що_більше_60_не_йде», обгони там, де не варто цього робити, але не заборонено і подібні речі. В районі зупинки (залізничної) Остронське і повороту на окружну повз Лубни зупинився на заправці «Маршал». Прикольна заправочка – кава смачна, народ привітний. Жре-пре, відзвон «своїм» - кажуть десь притаїлись гайці. Будемо обережніші.

Хмари набирали вагу і змінювали колір на темно-синій, обіцяючи дощ…
Ура! Неправда вперше на мою користь. Вийшло сонце. Причому все настільки змінилось відразу, що настрій і права рука (не зрозумійте неправильно) відреагували одночасно. Перший – піднявся, друга зігрілась і відкрутила до 110-ти. Природа почала зачаровувати. Листя лежало навкруги, вкривши залишки пожухлої трави цікаво-строкатим килимом, який ворушився і змінював малюнок як у калейдоскопі. Повороти стало приємно проходити притормажуючи. Саме на такому «приторможенні» я побачив миготіння фар зустрічної машини, але було вже пізно. Чесно признаюсь, у с. Вільшанки я заїхав десь на 85-90. Але до того часу, коли я потрапив під «фару» реальна швидкість була максимум 70.

Побажавши щасливої дороги, працівники міліції довго махали в слід мені хустинками і витирали сльози розставання…
Якби у мене все було нормально з документами (немає ТО досі), то я б точно почав би розповідати все, що відбулось у протоколі. А так – дав 20-ку і мені сказали що наступні стоять за 5 км. А відбулось все досить банально. 70 км/год – не привід для протоколу, тому на фару ПРИ МЕНІ зловили машину, що їхала назустріч і доводили мені, що ці 83 км/год мої. Ладно, не питання. Ну вас … самі знаєте куди, я ще й поспішав-таки на футбол. 
Ну а потім пішли цікаві села. Лобкова Балка (я один настільки збочений?), Білоцерківка (а де Білоцерківчанин?), Поділ (я що, ще з Києва не виїхав?). У Білоцерківці я зупинився. Просто покурити захотілось і віддзвонитись. Зупинка там була з приємним видом на спуск. В черговий раз пожалкував, що розум переміг порив взяти фотоапарат (досвіду мало, раптом впаду і Canon 350D – далеко не захищений від падінь). 
Далі я просто пролетів уже по розігрітому повітрю і дорозі, що не приносила особливих проблем, крім одного «расколбаса», зловленого у Решетиливці. Просто не варто розраховувати на добру роботу передньої підвіски китайця на покритті типу «пральна дошка special edition for bikes». Дуже порадували і принесли немало цікавої інформації рекламні щити. Вони містили не звичну рекламу коли-пива-горілки, а давали певний об’єм інформації по населеним пунктам, у які варто заїхати. Причому не просто назва, а ще й чим даний н.п. відомий і що там варто шукати. Таку ідею треба і на Київщині втілити. Хоча місця для реклами вздовж основних доріг і так мало. Якщо хтось скаже, що таке відволікає – не погоджусь – на сприйняття інформації одного плакату потрібно секунди зо три. Не більше. Я на ліси і церквушки по дорозі відволікався надовше.

З розгромним рахунком виграло київське «Динамо» у середнячка…
Насправді просто виграло. Перекусити до матчу я не встиг, а от б/а пива – встиг-таки сьорбнути. Підтримали команду на «4+». Про саму гру прочитати можна деінде. Жалкую, що не вистачило часу на мінімальну екскурсію Полтавою. Ну нічого, приїду ще раз, дорога відома.
Ну і ще дещо – підтягувати цеп треба тоді, коли збираєшся їхати кудись, а не тоді, коли повертаєшся. Ключ на 24, куплений напередодні виявися завеликим. Але провисання було не таке вже й велике +5-7 мм від норми.

Дорога додому летіла значно швидше, ніж туди …
А от по дорозі додому-дохати я можу сказати всього пару приємних слів. Кількість зупинок «погрітись» просто зашкалювала. Так. Я не вдягнув нормальних штанів і перчатки літні. Сам винуватий. Хто приблизно знає дорогу зрозуміє – Глибока Балка, Чапаївка, поворот на Хорол (кава), Лобкова Балка (про цю зупинку окрема розмова), та сама заправка «Маршал», що і по дорозі в Полтаву (кава), Вікторія, поворот на Березань(кава), Борщів, Бориспіль, м. Харківська, ТЕРЕМКИ. Так що робіть висновки з моїх помилок наскільки тепло треба вдягатись у таку пору року. Якщо вірити інформаційному табло над дорогою з Борисполю – 2/3 градуси (повітря/дорога).

Окремо хочу відмітити чудову зупинку для сніданку (о 10-й ночі, ну що ж поробиш) – ресторанчик на дорозі «У сестер». Атмосфера – просто супер. Ціни – нормальні. Не забігаловська, але за порцію салату 8-15 грн. – досить адекватно. Дуже смачно (чесно). Саме там я найбільше пожалкував, що не поїхав на машинці. І такій атмосфері розмальованих і покритих розмальованими барельєфами стін в національному стилі так і хотілось грамів 150. Але ніззя! Місцезнаходження цієї «ресторани» - с. Лобкова Балка (асоціацію дуже легко запам’ятати :-[ ).

Ну а тепер висновки, у яких я перейду на діалект російської.

Выводы:

"«+»"
- китайчег может тянуть столько, сколька нужна (по киламитражу)
- 730 км. за 20 с хвостегом литров (ну ладно, хвостег около 2-3 литров)
- АЩУЩЕНИЕ ДАРОГИ
- асенняя погода на лубнянской акружной

"«-»"
- одежда ни грама ни саатветствует дальней паездке
- динамика разгона китайчега ниразу не позволяет расслабляцца при обгонах (2 раза по метров 5-6 до встречки)
- ани нас таки баяяца! Кагда выруливают на обгон и видят одну фару, то включат далней свед, чтобы убедицца шо это не машина.
- какая  -цензура- срезало 20 метрафф азвальта при павароте на Березань я не знаю, но уже её нилюблю (в сторону Киива)

"«info»"
- фуры не толька, -цензура-, апасные, ани исчо и палезные (если идёшь с плахим светам за ней и тебе удобна её скорасть)
- езда без карты возбуждаит чтота первабытнае

"«to do»"
- СВЕТ! Нет, я ни жалуюсь на свой теперешний Свет. Но мой теперешний Свет хорош днём (кагда он нафиг ни нужен), ну или чтобы абазначить сибя на дароге. Ночью этат Свет ни грее… , ой, ни ласкае… , ой, а, точно, ни светит ниразу нармальна. Асобенна ближней. МЕНЯТЬ адназначна.
- шлёмег-каско. Поделко ты китайское. Я канечна понимаю, что «Avai» (усе бугвы списаны с него правильна) за 30 баксей – это г. Но какое же оно Г. (с бальшой буквы) панимаишь на трасе в холод ночью. Потеед и свистид, пугая даже меня. Причём такие лучеги прикольные от фар встречег, што хочется толька на них и сматреть. Но не на дороге. Не ночью, на халоднай дороге. 


PS Навіщо я це все написав? А просто для себе. Щоб не забути.

Прикольно описано
Аффтар писчи исчо ....

SlALfik пишет:Иногда так бывает, что уже где-то написал о поездке. А хочется запостить и тут. Но лень.
А ссылочку с описаловом небольшим очень даже не лень. (Ну, или матами и специфическим изложением не хочется поганить форум ;-) )

Одним словом где-то так:

Первый мой Зонгодальнобой: http://slalfik.livejournal.com/3069.html чи тут http://moto.kiev.ua/journals/1193763123322

Вот это ты написал!!!!!! Замучался переводить на русский язык! А в целом согласен!!!