Сила Нації

Ще у 2019-му році закортіло мені поїхати на цей фест - Сила Нації!)..
Ідея поїхати саме на нього стала не випадковою: по-перше - це мото-рок-фест (наче); по-друге - це майже дальняк для мого "Зайця" і мене, які давненько далі ніж на 200км в один бік не катали).Так співпало, що в ці дні - більш нікуди)..
Збирався майже три дні, готувався сам і свого коника до чималенької дороги. Обирав маршрут, який буде більш-менш з нормальною дорогою. Врешті решт, вирішив їхати з Лозової на Сахновщину, далі - Красноград - Карлівка - Полтава - Пирятин....а там селами на Черкаси. Ну і десь в Черкасах мав бути сам фест (як я гадав)..
Планував із знайомими виїхати десь о 05.00...але через сімейні причини - проспав( - і врешті вирулив о 08.00 (з практично непрацюючим смартфоном)
Дорога Лозова-Сахновщина-Красноград-Карлівка - промайнула відносно швидко, далі - траса на Полтаву, і мимохідь, вирішив заскочити - провідати друга в Ковалівці.
Його мама і дружина зустріли як дорогого гостя - нагодували обідом і направили далі (самого товариша не застав - він таки був на роботі - В СУБОТУ!!!).
До Полтави було не довго, потрапив в невеличку пробку (ремонт дороги вже тоді почався) і тут перша пригода подорожі: в цій тянучці, поки смикався на першій, щось стукнуло по дніщу, і мот перестав реагувати на газ!( Озирнувшись, побачив ланцюг, який в мене відірвало.
Добре що якраз чергова зупинка всього колективу, що йшов в Полтаву, я заглушився і відкотив "Зайця" у відстійник для фур, та притулок для кофеманів і періжкожерів.
Став, почісав рєпу...поглянув на масштаби втрат - розрізало замок... Якраз збираючись, увечері, надибав ДВА замки запасні у себе в аптечці. НЕ ПРОБЛЕМА значить! Замінив за 5 хв...а от руки довелося вимивати десь з півгодини - серветки були на самому дні мого "типу-заднього-кофра"..
Далі все просто - на Пирятин!...
По Пирятину трішки не зрозумів куди далі - вказівника не побачив, а телефон відмовлявся нормально працювати. Та напрямок підказали, хоча це мені допомогло не на довго)...
....далі буде)...

Поїхали далі...
Тоді, мені здавалося, що це цілком нормально обраний шлях (це тепер лише не розумію, якого біса він був обраний саме такими селами), але в будь якому випадку - сталося-те що сталося.
Як і до цього, смарт, як і навігатор в ньому - були не кращими помічниками, хоча і в цьому був свій кураж. Я зміг таки роздуплити телефон, хоча ні інету, ні жпс - не працювали. Зате - в мене була карта і орієнтири у формі населених пунктів, які я проїздив. Я проглянув на карті, які населені пункти я повинен проїхати хляхом до Черкас, записав їх по-порядку на руці, і двинув. Проїхав чергове село - викреслив з руки ) - і далі... і так, поки чергове село не знайду (а інколи доводилося його дійсно шукати, бо пару раз траплялися села, незазначені на моїй руці).. - тоді доводилося вертатися в інший бік розвилки
"Долго лі - коротко лі", але я таки дістався відомої дамби-в'їзду до Черкас!
Ще у 2010му році, коли з дружиною уперше їздили до Києва (практично перша, реально далека подорож за один день), ми побували на цій дамбі і вона ну дуууже сподобалася. Тепер теж, захоплений красою, я їхав і насолоджувався пейзажем.
Доїхавши до міста, я тільки тода зрозумів, що це ще не кінець подорожі, а лише новий початок - точних координат фесту в мене не було. дзвонити нікому не можу... Я зупинився десь неподалік найближчої заправки і знов став морочити тел. Нарешті! - -запрацював "Вай-фай"!!! я швиденько спробував знайти інфу по фести і координати, спробував зв'язатися з Валєроном (організатор фесту)... Єдине, що вийшло - це відрити якійсь координати.. Було прийнято рішення двигати за ними, запам'ятавши приблизне розташування (як згодом з'ясувалося - далеко не вірне).
Врешті я подумав, невже у всьому місті не знайдеться якого мотоцикліста, який, як і я буде їхати на цей фест - от і "сяду йому на хвіст". І навіть двох бачив по місту, але наздогнати їх не виходило: то занадто швидко вони їхали, то забагато світлофорів було на моєму шляху(..
Врешті я виїхав з міста і потулив у бік Сміли.... (так - так! - саме Сміли....чомусь координати мене заводили саме за місто, хоча, теоретично, сам фест - десь у Черкасах).. ). По Смілі - те саме - намагаюсь сісти комусь на хвіст - і одного скутериста я таки майже нагнав, якби ж то не трикляті світлофори)...Зрозумівши свою безвихідь, я вирішив їхати десь за Смілу, ставати на перекур, а потім шукати місце під намет : "утро вечора - мудрєнєє...".
На виїзді зі Сміли, на узбіччі, побачив три припарковані "Ендурика" з повним екіпом: намети, каремати...Ну все, зрадів я - тепер точно підкажуть де ж ця "Сила Нації"!...подумав я і зупинився...
...Далі буде)..

жду продолжения.хорошо пишешь,читается на одном дыхании

александр 43 пишет:жду продолжения.хорошо пишешь,читается на одном дыхании

Доступно и легко излагать мысль это его работа - Учитель.

понятно откуда талант.

...ну що - поїхали далі)...
Зупинився, значить я біля цих побратимів-"ендуріків" і далі розмова:
Я: "Привіт... Як справи?"
Вони: "З далеку?..."
Я: "А ви часом не на "Силу нації" їдете?.."
Вони: "Може - "Нескорена нація"?...
Я : "...ем..та нє - наче "Сила..."..
і так десь 5 хвилин вирішуємо правильність назви.
Потім хтось з моїх нових друзів нарешті зрозумів з чого тре зайти.
- А ти на "Фест", чи мото-сльот?..
Я: "А яка різниця?!"
І врешті ми з'ясували, що в цих краях вже декілька років поспіль проходить патріотичний фест зі схожою назвою.
А свій мото-сльот я вже давно проїхав, і він таки повинен проходити десь під Черкасами.
Ну що ж...вертатись та шукати вже було достатньо пізно (десь близько 20.00), а тут ще і пропозиція поїхати з ними на якийсь фест, де безкоштовний в'їзд і добрий концерт (а тепер ще й добра компанія) стала не на'гіршим варіантом.
Вирішив змінити плани, та приєднатися до нових мото-побратимів зі Сміли.
Постоявши ще на узбіччі декілька хвилин - почекали ще одного мото-товариша, ми вирушили у бік Чигирина.
Настрій в мене суттєво покращився, незважаючи на те, що стало зрозуміло - на "Силу нації-2019" я вже в цьому році навряд потраплю)..

https://i.servimg.com/u/f37/19/63/83/22/20190711.jpg

https://i.servimg.com/u/f37/19/63/83/22/20190712.jpg

https://i.servimg.com/u/f37/19/63/83/22/20190713.jpg

А далі, ми їхали усі разом: три китайських "ендуро" (один здається - "Геон", на якому їхав Іслам, двоє - однакові не пам'ятаю) - молодята: Віка і Рицарь..ще один "Круіз", на я кому впевнено рулив Псіх, незважаючи на трабли у передньому колесі..). Згодом приєдналася ще одна компанія: ще один "Круіз" і авто-"БМВ")..
Те, що нас тепер було багацько, не заважало нам продовжити мої блукання...Так як в минулі роки даний фест проходив в іншому місці, то тепер усі їхали теж в нове, ще невідоме для усіх місце його розташування)..
поблукавши десь з півтори годинки ми таки знайшли локацію. Далі був квест - "заховай від охорони свій алкоголь"... - виявляється фест безалкогольний!)..і знайди новий в'їзд - бо центральний вже закритий - дорога проходить повз сцену.
Ми втрьох рушили на пошуки об'їзної дороги і десь з хвилин 20-40 сумлінно намагалися її знайти. Накатавшись по чагарниках, повернулися на центральний в'їзд, де нас таки впустили)
Далі були три дня фесту, ДУЖЕ приємна компанія з моїми новими друзями, та й ще новими, з якими познайомився на фесті..класний концерт (Особливо запам'талися виступи гуртів Сокира Перуна та "Схорс"(чи типу таке) - їх перші виступи я слухав ще в Харкові на сейшенах у клубі "Форт")..https://i.servimg.com/u/f37/19/63/83/22/20190715.jpg

https://i.servimg.com/u/f37/19/63/83/22/20190716.jpg

https://i.servimg.com/u/f37/19/63/83/22/20190714.jpg

https://i.servimg.com/u/f37/19/63/83/22/20190717.jpg

https://i.servimg.com/u/f37/19/63/83/22/20190718.jpg

https://i.servimg.com/u/f37/19/63/83/22/20190719.jpg

Далі буде)..

Останній день фестивалю був не менш насичений ніж попередні, так як вертатися до дому я збирався іншою дорогою - теж достатньо мальовничою. Також треба було підкинути одного товариша з місця дислокації (фестиваль проходив поблизу Суботіва) до Світловодська.
Так як я був загружений багатьма своїми речами, та і хлопчина мав теж велииику валізу, довелося їхати на двох мотох...Точніше - хлопчину повіз Іслам на своєму "Геон-ендуро", а я з ними за компанію, вирішив їхати цією ж дорогою (щоб потім направитися у бік Полтави та таки провідати свого друга під Полтавою). До Світловодська доїхали без особливих пригод, в передмісті покуштували місцевих абрикос з дерев, доправила товариша до автовокзалу і розпрощалися..




Далі, попрощавшись з хлопцями, я поїхав дамбою, щоб вирулити на трасу у бік Кременчуга - Полтави.
Дамбу проїздив ще у 2010му році, якось катали у невеличкий дальняк з дружиною, а ще раніше ходили тут у вело-похід десь у 1998му...








...Ну і врешті...через декілька годин та кількасот кілометрів я був за Полтавою у свого друга дитинства в не менш мальовничому селі Ковалівка, де відпочивши, погостювавши, я вирулив на наступний день (десь по обіді) до себе - в рідну Лозову.

Виїздив по дощу, і весь шлях, майже 180 км ішов дощ)..
Їдучі харківською трасою, я так "завтикав" по непоганій дорозі, що навіть пропустив свій поворот і врешті прокатнув на 20 км в інший бік, що потім довелося вертатися назад і шукати де ж треба звернути у бік Сахновщини. Дорогою потрапив у декілька калюж, достатньо великих, одна мене ледь не скинула з мота - добре що мій чумадан не дав злетіти з сідла)..Пролетівши наступну калюжу, я ледь закотився на пагорб і заглох..деклька хвилин я був шокований - мот не хотів заводитися - ну все - приїхали!( Заспокоївшись, я зрозумів - водичка потрапила до свічі...подригав трішки кік-стартер - і знову в путь .



До дому приїхав трішки виснажений але дуже задоволений такою подорожжю, і сказав, що на наступний рік - точно треба їхати на цей фестиваль!)))
Та не так сталося, як гадалося - через усім зрозумілі причини, фестиваль в цьому - 2020му році - відмінили(..
Ну що ж, тоді бі було прийнято рішення, таки потрапити на мото-фест "Сила нації"-2020!!! На нього ми і вирішили поїхати з дружиною...
Далі буде)..

как вы в таком гавне живёте? не устали ?

Ну що – поїхали далі?!)
Нарешті ми поїхали туди, куди минулого року не потрапили.
Спочатку була ідея поїхати знов у невеличку подорож Україною, як колись у 2013му. Може в Карпати?.. Та з’явився страх, особливо за «Зайця», який останні рази далеко не їздив (хіба що десь по 500 – як минулого року), а тут як мінімум треба буде 3000. Хай не за день, та все ж таки.
Треба багато чого перевірити: мастило вже через 1к проситься, скат задній, клапана тре вже налаштувати..
Врешті, щоб перевірити можливості і здоров’я «Зайця», було вирішено спочатку поїхати в Черкаси.
Виїхали десь о п’ятій ранку, щоб встигнути приїхати до темна без напряга, побільше зупинок..
Їхали селами, я чомусь вирішив, що так буде швидше (ох – зря!) ).
Виїхали з Лозової на Орільку – Чернявщину – Перещепіно – Нехвороща – Нові Санжари – і на трасу Бутенки – Крименчук – Градіжск – Бугаївка - Липове..



Місцями дорога нічогенька, та місцями – «Мама – не горюй!». В декілька ям так влетіли, що і аморти ледь справлялися. Врешті, десь не доїхавши з 30км до Золотоноші по Н-08, на чергових латках, на яких нас розгойдувало вгору-вниз, як на хвилях, мот себе дивно повів… Спочатку різко дременуло переднє колесо з кермом у перед-назад, і він став «чоппером»..Голосно заверещав двигун, а сам «Заяць», судячи по відчуттям – сів на пузо!..Переляк був такий, що і описати важко.
Потім далі думка : «Що ж робити?!..»Нас щойно обігнала автівка…Гальмувати?!.. – ні – не ризикнув.. Ми спочатку їхали десь 70км на год., і це так швидко сталося, що одразу хтів вдарити по переднім!.. – ні, не треба, потім по заднім… - та на шо…ми собі сунемо рівненько , близько обочини, нікому не заважаємо..хай поки як є і зупиниться сам – довго ж він не зможе повсти на пузі?..Так ми і просунились десь метрів 70-100, і легесенько, з траси – в кювет. Лягли на правий бік – і тиша….. Тілько водій що нас обігнав – повернувся, і підбігши – запитався, чи все гаразд…Та наче… тіки щось не то відчуття. Переглянулися – наче всі живі – здорові..Ну що ж - встаємо.
Встали, принюхався – бенз! – перекрив краник – шланг вирвало з карба.через хвилин 10 – вирішив поставити на центральну – щоб аккум не витік (гєлєвий )))..), та з баком мало лі.
А далі – хвилин 30 просто ходив туди-сюди, парив і не міг збагнути, що ж робити?!! Потім таки підійшов до мота, щоб поглянути, що ж сталося.




Виявляється у нас зламана рама в двох місцях – під баком і біля двигла…Ну все – приїхали. В мене знов мовчазна паніка. Жінка намагається допомогти-розрадити, та я нічого не чую…в мене просто ступор панічний. Єдине логічне, що почало лізти в голову: треба дізнатися координати наші, зняти речі, викликати найближче таксі через інет, речі – на нову пошту в золотоноші, чи де є, самі на ж.д вокзал – і чимчікувати електроном до дому – а мот спалити тут просто в полі(..Бо до дому по-любому через два дні – там діти чекають.



далі буде... скоро.. якщо треба

…Згодом, трохи попустило, почав роздивлятися уважніше на скільки все погано, фоткати…Переслав фото друзям, один одразу передзвонив, запитався чи все з нами гаразд?.. Потім перепитав, що саме сталося, і що саме з мотом. Розповів як є, і свої ідеї що до підпалу).. Заспокоїм, мовляв у знайомої і не таке бувало. Порадив шукати евакуатор. Ну, ладно.. Поки я знімав речі, жінка зв’язалася з Валероном (відповідальний за фест), щоб той щось порадив. Нам надіслали контакти декількох евакуаторів з Черкас. Почала дзвонити, та всі найближчим часом були зайняті. Тоді вона сама в інеті пошукала контакти евакуаторів поблизу – Золотоноша!. Сказав, що за 30-40 хв. Буде. Ну і добре, аби толк з цього..
Приготували речі. Приїхав хлопець, швидесенько взявся за роботу, почав йому допомагати, щоб швидше, та і обережніше, мало лі – може ще реанімуємо «Зайця»)..
Погрузили «Зайця», прив’язали речі і посунули у бік Золотоноші.  Пита – куди нам краще..та я Х.З!!! – а де є зварювальник?!. Проблема в тому, що п’ятниця, 18.00, каже, хто зна ще може бути на роботі.. Ну подзвоніть – будь ласочка!!!. До першого ж знайомого він додзвонився – Євген, в Черкасах.. Домовився за нас. Пита чи є де в Черкасах перекантуватися ? – так – ми на фест тоді на таксі і поїдемо!)..Ну ок – дивіться.



А поки ми їхали дамбою до Черкас, я дивився на краєвиди і розумів, що це я в перше (дай Боже і в останнє) так по ній їду і можу все без проблем роздивитися.



Десь о 19.00 приїхали до цього Євгена на СТО. Вигрузилися.. Ну, думаю, аби не відмовився.
Поглянув він і каже: «Нуууу – сьогодні нє..це – завтра вже буде!.» …… - завтра – звісно – ЗАВТРА, аби «було»!
Розрахувалися з евакуаторщиком, взяли контакти Євгена, викликали таксі, взяли необхідні речі – решту залишили в чумадані) на СТО, викликали таксі і поїхали на «Силу нації»..
Та навіть тут не все так легко вийшло – таксист, замість того, щоб забити координати в навігатор, вирішив, що і так знайде і ми десь з півгодини блукали-шукали деш цей фест?!..Врешті добралися до воріт, дорога –точно не для машин, хача – звичайна грунтовка: каміння і пісок – все як треба!)
Зайшли, зареєструвалися близько дев’ятої вечора: фєньки, наклейки…я завжди. Пішли швиденько шукати місце під намет, поки не стемніло.
Поки лазили шукали місце – зустріли знайомих з Новомосковська, ті одразу почала кликати до себе – запрошувати на вечерю (їм вже повідомили, що ми «не доїхали»)..Та нам поки тре зі своїм розібратися, та і горе «залити»)..
Розкинули речі, поставили намет, у сусідів, позичили рейки на мангал, щоб зручніше поставити каструлю для води- сказали «без проблем», тим паче, що дрова поряд наготовлені відповідальними за фест. Приготували їсти, випили…Почав розглядати візитку цього зварювальника. Виявляється він займається ремонтом квадроциклів, рами і т.д. виготовляє рами під замовлення (типу того..) – ну, думаю, тоді точно в нього все вийде, трішки заспокоївся (аби з «Зайця» квадрик не зробили ).
На такій позитивній ноті пішли гуляти базою, слухати концерт..Насвяткувавшись – завалилися спати, з нетерпінням чекаючи наступний день.

Ранок 04.07.2020р. Перевірив телефон – заряд ще є, але максимум до вечора, ну ладно, сусідня компанія (з Борисполя), як з’ясувалося, на машині, обіцяли у випадку чого – допомогти! Знову ж сусіди виступили в ролі «Промітея» і поділилися вогнем, приготували сніданок, відправилися блукати базою.. Набирати воду зручно – для цього стояв насос (мать «Струмок» ) ), але за день він так заморився, що воду вже ледь качав, тому набрав із запасом.



Пішли прогулялися, посиділи на березі затоки – красиво, та купатися не зовсім «камєльфо». Помилувалися природою, та пішли далі. Десь о 12-ій вирішив таки подзвонити на СТО де ми вчора залишили «Зайця», і запитатися за його здоров’я. Боявся почути відповідь, що «…нічого не вийшло, звіняйте – далі пішки..».Тож коли одразу не взяли слухавку, навіть зітхнув з полегшенням.. але ж потім була розмова з Євгеном. Він сказав, що зараз зайнятий – на похоронах..так що ще не брався… передзвоніть десь о шостій вечора.. Що ж. ладно, будемо сподіватися. Та може нам капець!(.. Навряд сьогодні буде толк… Ну, в будь якому випадку є ще одна доба – може вона нам дасть шанс..
Вирішили таки зайвий раз себе не накручувати і піти розвіятися на пляж, покупатися.
Поки блукали-шукали куди краще податися, надибали компанію таких же як ми «купальщиків», і порулили з ними шукати зручне місце.
Освіжившись, повернулися на базу – там якраз Харківський м’ясокомбінат проводив акцію – засмаж свиню і нагодуй друзів!)). – вирішили теж «взяти участь» - і поїсти).



Мать таку свиню треба все ж таки смажити не три-чотирі години, а всі 8.. Та, не дивлячись на те, що м’ясо було недосмажене, нам це не завадило – знов – мангал- фольга – і врешті обід зі свинини!)




Поки те-се – почався концерт. Запам’яталися хлопці, що переспівували «Нірвану» (досить нічогенько!).
Близько 18.30 вирішив таки передзвонити і дізнатися – що ж там?.. Відповідь була дивна, але таки радісна : «…не знаю, що там – я своє зробив – все заварив…зараз хлопці збирають все до купи.. можете виїжджати, поки дістанетеся, гадаю, все буде готово!».
Ну що ж – хороший оптимізм. Спочатку була ідея – когось попросити мотом туди відвести (якраз для цього захопив свій шолом із собою і забив координати СТО в телефон..) Але ж люди відпочивають.. та лан вже – вирішили з дружиною поїхати на таксях!..
Вийшли на дорогу біля мотелю, щоб таксист довго не шукав нас, і поки сідали в таксі, почався дош капати…потім пустився ливень…потім взагалі – град і вітер піднявся капець!..а потім дружина згадала , що намет не закрила, та хай це буде найгірша новина на сьогодні )..
Поки виїхали в центр міста, почало розвиднятися, сонечко вилізло..та з гір вулиць- вода ріками стікала.
Врешті, коли були вже на СТО- було вже цілком нормально, тіки калюжі… - не біда в чумадані – комбези наші. Підійшли до воріт – хвилин 10 не міг постукати – стояв – парив…боявся -що там із «Зайцем»...
Врешті постукав: «О! – приїхали? – забирайте коника!..»
В сенсі? Все? Готово? «Ну звісно! А що не так?..»
Та нє..Точно готово?.. «Ну, звісно!)»
Роздивився, завів – норм. Проїхався..наче все гуд!.
Ок – розплатилися-поїхали..
На першому ж світлофорі, почув, що щось впало і розбилося... зупинився, увімкнув аварійку, пішов поглянути – виявилося, що то скло з «ходового вогню» - китайська хрінь яка стояла замість габариту за 30грн куплена ще років 5 тому – не біда. Та повертаючись до мота, побачів, що не працює лівий поворотник..х.з чому.. – бєда!..ну лан – потім розберемося – а поки дружина рукою показуватиме)..
Заїхали по-путі в магаз, поки дружина ходила-скуплялася, вирішив перевірити, що там з поворотником, розібрав – з’ясувалося, що просто вилетіла лампа з гнізда – мать після того, як ми «роздвоєлися» від удару об асфальт. Все ок – все працює! Повернулися на базу – таким переможцем я себе давно не відчував!)..Одразу почали святкування- реанімування «Зайця» , сушка спальників і карематів і де чого, бо намет був відкритий.. та головне – тепер буде як їхати!



Потім пішли ближче до концерту (ну як сказати пішли – ми і так були достатньо близько )- десь за 30-40 метрів) .
Послухали класну музику, потім ще краще.

хорошо написано.
у меня тоже подобный случай был.в далеких 90-х,был у меня мотоцикл"ТУЛА"который на толстых катках.и в первых экземплярах у них была слабая рама.рама была двойная,дуплексная,и чуть выше переднего крепления двигателя периодически лопала.причем лопала аккуратно, как ножом перерезали.и вот я два дня как женатый человек,с женой едем сдавать в салон свадебное платье,брали на прокат.ехать км 90 в одну сторону.и вот гдето посередине пути,на трасссе ,поля вокруг,лопается рама.ощущения не из приятных.хорошо что рядом была полевая бригада.докатили его туда кое как.сварщик заварил раму,и мы благополучно доехали,и платье сдали,и домой вернулись.так что автора очень понимаю.
а вообще рама лопала 5 раз.места живого не было.все переварено.так и продал его.

Вже десь після десятої вечора, виступав гурт, який виконував кавери усіх рок-хітів 90-их-початку 2000-их.Було дуже суперово – добряче піднімало настрій!(та і «Заяць» тепер з нами)..).
Попід сценою утворилася тепер здоровенна калюжа з багнюкою, де усі і влаштували танцпол.

А дехто навіть намагався виступаючих оббризкати тою багнюкою, за що справедливо отримав від виступаючих, що правда лише на словах, хоча треба було і ..
А потім, під час чергової запальної пісні, один чолов’яга так стрибав, що врешті решт невдало приземлився і суттєво пошкодив ногу (голєностоп) – п’яту вивернуло так, що він міг її бачити(((
Викликали швидку – приїхала достатньо швидко, погрузили його, з ним навіть з відповідальних за фест хтось сів, і повезли.. (сподіваюся все з ним врешті добре)
Потім був ранок..збирання, досушування речей, підзарядка телефонів, батарейок з «парілки» і врешті – виїзд близько 11ої.
Ставало зрозуміло, що сьогодні, до темна, ми навряд встигнемо добратися до своїх жабенят. Тож вирішили їхати довшою (за км), та швидшою (як ми сподівалися по часу) і кращою за якістю дорогою.
З Черкас поїхали дамбою. Стали на Панському пофоткатися, під’їсти. Раніше, 10років тому, тут зупинитися ніде було, а тепер без проблем і поїсти і пофоткатися..

Намилувалися і покатили далі: Золотоноша-заправка-далі на Іраклів-Липове-Градіжск-Кременчук по Н-08. Якраз проїздом повз місце нашого вимушеного «паркування» два дні тому…Трішки моторошно було згадувати, та добре, що все так обійшлося.
Дорога пливла швиденько.
Їхали і згадували місця, де вже були колись – 10 років тому, а де тіки позавчора)..Проїхали Кременчук і далі на Полтаву по Е-584.

До Полтави доїхали теж без пригод, місцями вони і досі ремонтується вже який рік поспіль..
Після Полтави стали на відпочинок і я помітив, що ближнє якось тускло світить(..та і по перу та колесу – масло розмазане... Переглянувши, зрозумів, що видавило сальник з правого пера, а що зі світлом?! – скоріш за все це через те, що занадто багато всього від аккума зарядили, а тепер він з такою лампою навіть на ближньому просто не встигає підзаряджаться… БЄДА!..

Ясно. Приймаємо рішення не з’їжджаючи з траси М-03 тулити далі у бік Харкова, а потім десь звернути на Мерефу – там вже наша, відремонтована ідеальна Р-51- і сліпому до нагоди..
Врешті тулимо на Валки, потім на Нову Водолагу, а звідтіля у бік Мерефи і врешті по своїй Р-51 на Лозову..
З Валок на Нову Водолагу їхали мальовничими дорогами скрізь хвойний ліс – краса неймовірна, а от потім, доїхавши до своєї…почало сутиніти. Доїхали з горем до Таранівки (до дома ще десь 100км) – стемніло вже, хоч око виколи. Стали за селищем, вимкнув усе крім двигуна – хай поганя аккум, може хоч трохи заряде.
І потім починається чергова пригода…

Да уж..... катнули так катнули.

Поїхали далі?
Постояли ми десь з 10 хвилин – перекурили, та двинулу від Таранівки на Первомайськ. Світла вистачило хвилин на 10(. Що ж далі? А далі – його ледь вистачало щоб трішки посвітити під колеса, так як вказівник габаритів, щоб було просто нас видно на дорозі. Коли нам хтось їхав на зустріч – дорога просто зникала з очей, було дуже не комфортно і небезпечно. Та ще більшість горе-водіїв не вміють вчасно перемикатися на ближній, с..ки!!! Єдине що рятувало – це водії, що їхали позаду – вони нам якраз і присвічували шлях на деякий час, поки не обігнали. Та і серед них теж були ще ті с..ки, які не одразу перемикалися на ближній і добрячи підсвічували дальнім нам по дзеркалах.
З матюками та Божою поміччю дісталися ми Первомайську, де і знов стали на «підзарядку». Заодно і кави попили бо було вже десь по одинадцятій вечора. Та ледь знову виїхали за місто – світло знов почало тускніти. Тут дивлюся по дзеркалах, хтось сів нам на хвіст, але не обгоня – довгенько так… Я скинув до 50км.на год. – пішов потихесеньку на обгон. Дивлюся – ГАЗон-«Хліб», я за ним. Супер! – тепер моя фара – це ГАЗон!) Так ми і дісталися центру Лозової, вчепившись за хвіст ГАЗона десь о пів на першу ночі. Заморені – пішли спати. Розбирався з аккумом і світлом вже на наступному тижні. Поїздка вийшла дуже нервова, але таки і повчальна.
Дорога назад зайняла близько 530км. Ось така історія)…