Є проблема. Потребую поради.

Привіт всім.
Кароч, така тєма: спалив я зчеплення (сцепление). Десь місяць назад спробував виїхати Рексом на гірський хребет Боржава, що в Закарпатті. Маршрут проклав з села Пилипець на гору Гимба (1495 м). Але їхав зі Львова не традиційним шляхом - трасою Київ-Чоп з поворотом на Воловець і потім в Пилипець (210 км) -, а напряму - через Cколе-Славське-Лавочне-Опорець-Бескидський перевал (перевал через хребет Явірник)-села Верхній- і Нижній Студений-Пилипець. Під тим перевалом зараз прорили новий залізничний тунель (про це недавно писали в газетах), а з породи, яку витягнули з тої дири відсипали досить пристойну дорогу (грунтовку) на сам перевал, але чогось зробили це зовсім по-дурному: від середини підйому і наверх, а замість того, щоб засипати убиту дорогу з коліями від лісовозів глибиною до 70 см з самого низу, то нагорнули величезні терикони з вибраної породи, хоча там будматеріалу хватає, щоб паралельно з тунелем побудувати автомобільну дорогу на Закарпаття (150 км зі Львова замість 210 по теперішній трасі). Так от, вже в тих коліях, поки не добрався до підсипаного участка, я досить жостко помучив Рекса (а відповідно нагрузив мотор і зчеплення) і на самих проблемних кусках злізав з нього, врубав першу і йшов збоку, підтравлюючи зчепленням, стараючись помагати мотору своєю половиною кінської сили і афігенною кількістю ньютоно-метрів тяги
Ну, а потім, коли добрався до Пилипця і почав підйом на гору, то умови були ще тяжчі: затяжний підйом наверх, з мотоцика я не злізав, нагружаючи його своєю вагою, постійно працював важелем зчеплення (рычагом сцепления), компенсуючи нехватку тяги на низах, та ще й на майже лисому нашому чоперному задньому колесі, яке не те шо ендурного протектора не має, а вже важко його і дорожним назвати.
Отак долго лі, коротко лі, але добрався я десь на висоту 1300 м (вже було вище від верхньої межі лісу), почалась полонина. Там на крутезному підйомі перед останньою шпилькою з поворотом на 180°, після якої вже йшов досить пологий участок до самого верху, я не втримався між коліями, впав і ліг трохи перепочити. Коли віддихався, завів мотор і пробував їхати далі, то побачив, що газую зі всієї сили вверх, а мот котиться назад - донизу. Пойняв, що гаплик зчепленню... З горем пополам розвернув я мот донизу, що не так-то просто зробити в колії глибиною в пів-мотоцикла (очі ледве не повилазили з орбіт, а серце чуть не вискочило з грудної клітки ), і покотився вниз, не включаючи мотор, а працюючи тільки тормозами. Таким макаром добрався до асфальту і попробував включити мотор, щоб подивитися, чи може ще мот рухатися своїм ходом. Як не дивно, але на остатках зчеплення вдалося рушити (благо, що дорога йшла вниз) і стараючись не скидати обороти, я покотився тепер вже асфальтовою дорогою назад на Львів. По путі мене чекало ще три перевали з нехилими підйомами на них, то я старався по максимуму розігнатися перед ними і не скидати швидкості на серпантинах при підйомі. Так і влітав в ті повороти  з дико виряченими очима і виносом на зустрічну смугу, але слава тобі Господи, зустрічних машин не було... Замерз як собака. Вночі в горах температура падала до 3°-5°, а я мусів тримати швидкість 80-100 км/год., щоб був запас інерції для вильоту на горки...Ну, як би там не було, але вдалось благополучно добратися додому.
В обшем, то була преамбула...
А тєпєрь: вніманіє - вапрос!  
Через кілька днів в гаражі я по-максимуму відпустив тросик зчеплення і на ручці важеля (на рулі) і внизу на кронштейні зліва від мотору. Тепер гайка і контргайка стоять з самого початку регулювальної різьби на тросику, тобто максимально винесені вперед (до переднього колеса), більше ходу різьби нема... Поміняв також масло, бо по приїзді з тих єбєнєй, зауважив, що я вже четверту тисячу докатую на тому маслі. Карочє по місту стало можливо їздити. Правда зчеплення ловить в самому кінці ходу важеля і діапазон інформативності важеля (тобто діапазон руху важеля зчеплення від точки, коли відчуваєш, що от воно вже починає хватати, а мот по-чуть-чуть починає рухатись і до повного відпускання важеля)  скоротився від половини ходу важеля до кількох міліметрів. Але при должной сноровкє в такому режимі по рівному асфальту ще можна кататися. Ясно, що про виїзд кудись на грунтовку чи в легке болото, де вже треба гратися зчепленням, мова не йде. Та й динаміка розгону вже не та, бо не можеш плавно і різко добавляти газу і контролювати крутний момент ручкою зчеплення.
Так от скажіть, знатоки: чим черевата їзда в такому режимі? Чи можу я і дальше напрягати зчеплення, аж поки диски не постираються в хлам, а потім, коли мотоцик зовсім перестане рушати з місця, поміняти їх на нові, чи краще це зробити вже зараз, не доводячи до крайнощів? І де взяти нове зчеплення? То достатньо тільки пакет дисків поміняти, чи там ще щось треба (весь вузол в сборі)?
Дякую за увагу. Sorry за многобукафф...

Ого, круто! Шкода, що з Вами не вийшло катнути.
Щоб щось сказати про щеплення, потрібно оглянути його., можна підкласти шайби під болти, для кращого прижимання самих дисків, але під заміну, однозначно, в найближчому майбутньому. Замовити можна в Китаї, допоможу з цим питанням, по ремонту теж.

Кстати у меня есть внедорожная резина 130.90-15

dochina, новая? И по чем?

nevair пишет:Ого, круто!   ...   Замовити можна в Китаї, допоможу з цим питанням, по ремонту теж.

Привіт, Дмитро. Наваяв відповідь на твій пост, але вона кудись пропала.   Пишу ще раз:

Дякую за пропозицію допомогти по ремонту. Напевно, я нею скористаюсь, але дещо пізніше. Справа в тому, що сезон вже, мабуть, закінчився: при такій погоді, як зараз, навряд чи будем виїжджати, тим більше, що скоро обіцяють сніг. Хіба би в кінці року настало якесь більш-менш тривале потепління...
Тому я загнав мотик в інший гараж (дальше від дому) на стаціонарне зберігання, але планую потроху зайнятися його марафетом: повідмивати знизу налиплу корку від змазки ланцюга, яка не піддається кьopxepy на мойці, попідтягувати розболтані болти-гайки, поремонтувати захист піддона, який також не витримав тягот і лішеній байкерськой жизні і відірвався з однієї точки кріплення, пофіксити електрику (пропало дальнє світло в тій поїздці) і т.д. Все це планую робити нєспєша, довгими осінньо-зимовими вечорами, а вже потім, коли дійдуть руки, займуся зчепленням. Де замовити зчеплення в Китаї я також знаю, але звідтам буде йти від 3-х тижнів і більше. Тай хотілось би спочатку розібрати вузол, щоб зрозуміти: треба замовляти все повністю, чи тільки пакет дисків. От тоді, можливо, попрошу твоєї допомоги, зідзвонимось... Крім того, можливо, вскритіє покаже, що до нашого Рекса підходять диски зчеплення від якогось японця чи ще якогось іноземця, які легше і швидше тут дістати? Ніхто не в курсі
А поки-що, до нового сезону, якщо буде бажання і можливість покататися, то доношуватиму те зчеплення, що маю. Надіюсь, від того здоров'я мота в цілому не постраждає? Хто шо думає

Р.S. Кстаті, тільки що заглянув на китайський сайт. Зчеплення в сборі (корзина, кришка, фрикційні диски, прокладки між ними, болти, пружини) коштує 2225 грн. З доставкою всі 3 тис. потягне. Набір дисків і прокладок - більше тисячі, реально, думаю, до півтори буде  

Вам потрібно тільки набір дисків і прокладок, який буде коштувати 1500 грн., мій номер телефону маєте, якщо щось - дзвоніть.

nevair пишет: ... якщо щось - дзвоніть.

ОК, так і зроблю пізніше...
А що чути з покришкою 130-90 R15 від dochina

Я тебе в личку скинул ссылку на нее на бегемото

Дякую, знайшов.

Всім привіт.
Знову маю проблему. Розкажу по порядку. Sorry за многа букафф, але получилась отака простиня, бо хотів максимально описати технічну проблему, ну і загальний фон, на якому вона проявилась. І получився такий собі отчотєц про одну веселу подорож...
Отож, виконав я всі описані вище регламентні роботи, підмарафетив моцик, довів його до бойового стану і виріши катнути кудись по взрослому. У зчепленні, правда, поміняв тільки фрикційні диски. Але поставив хороші, дорогі і як запевняв продаван, - фірмові!, хоча по целофановому пакетику, в якому вони прийшли тої фірмовості не наблюдалось. А прокладочних металевих дисків не було на той момент, то я рішив залишити старі, на вигляд цілком нормальні. Хоча деякі знаючі люди казали мені, що міняти треба все вкупі, бо метал може бути перегрітий і його може повести. Але ще раз повторюся - "на око" чогось подібного не було замітно.
Так от, з'агітірував я вузьке коло обмежених людей катнути в Румунію - урочище Біказ, Брашов, замок Дракули, соляні шахти в Прайді, Сігішоара, Трансфагараш і Трансальпіна - тобто проїхатися через всі українські і румунські Карпати. Маршрут був розрахований на 4-5 днів. Спочатку, як завжди, виявили бажання 4 чоловіки. На першу дату виїзду один відколовся, а погодні прогнози показували суцільні дощі, поїздку відклали. На другу, желєзну, дату виїзду дощі продовжувались і ще один учаснік ікспідіції відколовся. На третю, ну вже 100-пудову, дату ще одного участніка тьоща не пустила, ну і, як завжди, на другий день після запланованого виїзду я в гордом одіночєствє поїхав собі мандрувати.
Переїхав кордон десь о 18.00. Дивлюся - є ще запас часу до вечора, то й поїхав далі в глиб країни. Румунія відразу дала масу позитивних вражень: гарні, чепурні села, усміхнені люди ходять у національному вбранні (було якесь місцеве свято, чи весілля), чудові дороги, неймовірні краєвиди. Їхав помалу, бо кожних 200 м зупинявся, розчехляв фотоапарат, а то й злазив з мотоцика, і робив фото. Почався підйом в гори і класні серпантини по ідеальному асфальту. Вище в горах в'їхав в хмару, і хоча дощу не було, все відразу промокло, дорога зробилась мокрою і слизькою, минула 20-та година і я став задумуватись над місцем для нічлігу. Побачив вказівник pensiunea - це так в них готелі називаються - з'їхав з дороги, поперся вверх десь до чорта на кулічки (правда всюди була хоч вузенька, але асфальтова доріжка), запитав в прохожих де та pensiunea - вони показують ще вище, і нарешті добрався. Мєстов, як і слід було чекати, нєт. Покотився донизу, знову виїхав на основну трасу і вирішив шукати десь збоку місце під палатку. Но нє так всьо просто. Села і містечка йдуть сплошним потоком, без розривів між ними. З'їхавши в бік по асфальтовій доріжці або рівній грунтовці обов'язково впрешся в ворота чийогось дому. Такого як в нас - щоб дорога просто ішла собі кудись в ліс - там немає.
І ту почалися проблєми. Пролунав перший дзвіночок. Я помітив, що лапка переключення передач якось "обвисла", стоїть не на свому положенні, під неї треба "піднирювати" носком черевика. Але передачі, які мені були потрібні (3-4-5) на ходу переключалися. Далі - другий дзвінок. Там гірська дорога часто підмивається водою, відбуваються обвали і тому на ній постійно ідуть ремонти з інверсною організацією руху. Тобто стоїть тимчасовий світлофор, включається червоний і машини назустріч йдуть по одній вільні полосі дороги. Потім зелений - і рухається інша колєйка машин. Так от на таких зупинках я помітив, що майже неможливо включити першу або зловити нейтраль. Щоб рушити з першої, треба було топтати лапку кілька разів з силою і може за третім-четвертим разом вона включалась з неохотним звуком (клацанням). Але весь цей час я мотор не глушив, і практично був постійно в русі, на лапку не дивився.
І от стало майже темно. Після кількох невдалих спроб зупинитися в кущах біля дороги, з яких я з ревом і натугою виїжджав на другій передачі, побачив якийсь з'їзд до бетонного заводу. До нього вела досить широка грунтовка. Я поїхав. Дорога пішла різко вниз і в долині обминала той завод і вела далі. Я поїхав по ній, з території заводу вискочив здоровенний алабай і з явно не дружнім наміром пустився в мою сторону. Я піддав газку, він ліниво гавкнув пару разів і на тому ми розійшлися. В мене на той час вже почалася легенька паніка: я за 130 км від рідної неньки, ночувати нема де, кругом сиро і мокро (правда тепло), мотоцикл барахлить і пес гавкає. Я готовий вже був поставити палатку під воротами того заводу, якби не той пес. І тільки слова Ілона Маска "Don't panic!", які літають десь в космосі разом з Теслою, привели мене у чувство...
Отож, проїхав я ще трохи і закотився в чудову і абсолютно безлюдну гірську долину. Всі мої перипетії були винагороджені тим, що я практично посеред густозаселеного району знайшов безлюдну і райську місцину, придатну для ночівлі в наметі.
Ну тут ще можна довго описувати особливості моєго перебування в румунських Карпатах, і це вийде повний звіт про подорож. Але зараз я хочу зосередити увагу на технічній проблемі. Так от, коли я заглушив мотоцикл, зліз з нього і нагнувся роздивитися лапку переключення передач, то побачив, що вона опущена нижче від свого стандартного положення і з-під її валу йдуть підтьоки чорного масла. Посмикавши за лапку, я замітив, що переключення передач відбувається без вижиму зчеплення. Пролунав третій дзвінок...
Знову сів на мотоцикл. Попробував знайти нейтралку або включити першу передачу, тобто прощолкнути лапку донизу. Ні фіга. На індикаторі 2-га передача, а вниз ходу нема, причому лапка таке враження "лежить на дні": немає легкого підпружинення при натисканні на неї, відчувається жорсткий упор, вниз не йде ні на міліметр. При цьому зчеплення працює нормально: при витисканні важеля на рулю через тросик передається зусилля і повністю відводить шток на моторі. Почав переключати вверх. Переключається тільки на одну позицію - до третьої передачі. Далі скільки не вижимай зчеплення і не копай лапку вверх - вона ні на міліметр не рухається, а так ніби "вперлась в стелю". Таким чином я ХЗ де в чужій країні, з'їхав в яму, з якої не знати чи виберусь, а на мотику лишилась тільки 2-га і 3-тя передачі. Занавєс! Тут я пойняв, що мій тріп по Румунії закінчився, треба переночувати і на другий день їхати помаленьку на двох передачах в сторону України. А там, якщо благополучно перелізу кордон, можна подзвонити несостоявшимся участнікам ікспєдіції, щоб вони мене бусом забрали додому, у разі коли коробка зовсім розвалиться.
От з такими думками я і пішов в намет-опочивальню, сьорбнувши на сон грядущий пів пляшки віскі...  Про мої контакти з місцевими жителями, зокрема з якимись не то лісниками, не то рейнджерами-охоронцями національного парку, не то поліцаями, я зараз розказувати не буду, це тема окремої доповіді.
Зранку проснувся ще до дощу. Вночі було сухо, дощ не падав. Дощ пустився з 8-ї до 9-ї. Я його вирішив перечекати в палатці, мотоцикл також не розчехляв. Але коли палатка почала протікати і набирати в середину води, вирішив що треба вилазити і збиратися. Невдовзі дощ скінчився, я сяк-так поскладав мокрі речі, порозпихував по кофрах, розвернув мотоцикл носом вниз з горбочка, на якому стояв, всівся, включив запалювання, вижав зчеплення, бо нейтралки нема (зате появилась перша передача), натис на кнопку стартера, і ... ніфіга! Не крутить. Ну, думаю, капєц повний. Ще й за ніч генератор з акумулятором відсиріли, чи що? Я в а...є, таварістчі!
Знову повторив ті ж самі маніпуляції. І, о диво!, стартер запрацював і моторчик затарахтів. Давай я чимскоріше вибиратися з тої ями - чарівної долини за бетонним заводом. Краєвид там споавді чудесний, як на рекламі якого-небудь баунті чи мілки, але не про то зараз рєчь. Та й все було затягнуто хмарами, красоти майже не видно. Бодрячком пронісся на першій мимо бетонного заводу, алабай ще мабуть спав (була неділя, неробочий день), вибрався по досить крутому грунтовому підйомі до траси, переключився на другу, та й весело покотив додому, прикидаючи за скільки часу при швидкості 15-20 км/год. я подолаю 400 км. Нагадую, що коробка дозволяла переключати тільки дві передачі - 1-шу і 2-гу. В такому темпі проїхав десь біля 20 км. Тоді якимсь чином, неусвідомлено, втикнув третю. Скорше всього, я тикав ногою по лапці і випадково нащупав то положення, в якому можна було переключатись. Потім я вже зовсім роздуплив механізм переключення і розробив алгоритим. Стало веселіше. Тепер можна їхати 55-59 км/год. Значить додому доберусь швидше. В наявності до ваших послуг 2-га і 3-тя передачі Зупинявся перед світлофорами і на перехрестях з вижатим зчепленням, рушав з 2-ї. Далі було кілька мимовільких переключень на четверту. В такому випадку коробка дозволяла звичайним способом переключатися тільки між 3-ю і 4-ю передачами. Їхати швидше (60-75 км/год.), але рушати з третьої погано - треба дуже тонко відпускати зчеплення і сильно газувати, можна його спалити. Мене потягнуло на експерименти, я вирішив проаналізувати умови за яких відбувалось вдале переключення, узагальнити наявну інформацію і виробити систему. Трохи пожонглювавши лівою ногою і лапкою переключення передач я зрозумів алгоритм: якщо для переключення вверх чи вниз треба підтягувати або  топтати лапку, то в моїй ситуації перехід між двома довільними сусідніми парами передач так і відбувався, а для того щоб вийти за цей діапазон треба було легенько копнути по лапці вбік (внутрішньою стороною черевика). Відбувалось легеньке клацання і після нього передача переключалась на вищу або нижчу звичайним чином, тобто треба було ще раз підтягнути або натиснути на лапку.
Таким макаром я ловив п'яту передачу на рівній дорозі і їхав зі швидкістю біля 100 км/год. Шостої не хотів включати на несправній коробці, але, думаю, що вона точно так само би знайшлася. До першої також не опускався, зупинявся і рушав на другій. Нейтралки немає, тому на зупинках весь час тримав вижате зчеплення, аж ліва рука боліла. Але щоб виклацати весь ряд 5-4-3-2 з додатковим точним несильним боковим ударом по лапці, треба мати неабияку сноровку. Їзда в такому режимі по місту, або в щільному трафіку зовсім не комфортна, часу на переключення йде забагато і постійно в голові сидить "чи правильно я зараз клацаю?" Тому я вважаю, що правильно зробив, коли прийняв рішення повернутися додому, хоча і в таких умовах можна було рухатись вперед. Але я це зрозумів десь через 2-3 год., коли вже був на території України...
Отака-то хєрня, малята. А тепер за описаними симптомами скажіть мені: що то воно таке? Барахлить коробка, чи зчеплення? І шо дєлать?

99% лопнула пружина, которая возвращает лапку в среднее положение. Просто Перед тем как врубить следующую - возвращай носком ноги лапку в среднее положение. Я так 2 месяца ездил.

Прикольно у вас там на западе))) захотел, поехал за границу, надоело, после обеда поехал обратно! Прямо как и у нас, только у нас из ДНРии в Украину))).....так и живём.
А вот приключение интересное, поучительное и говорит об одном: нечего в одиночку кататься, опасно и скучно, хотя зато потом есть что рассказать!

Осталось только понять - ты иронизируешь над названием своей замечательной свободной республики победившего пролетариата или ты серьезно? У нас на подконтрольной правительству Украины территории в принципе любой человек за 600 грн получает биометрический паспорт и как белый человек дует на любую границу - румынскую, венгерскую, словацкую или польскую - и дальше спокойно чешет себе по загнивающей Европе.

dochina пишет:Осталось только понять - ты иронизируешь над названием своей замечательной свободной республики победившего пролетариата или ты серьезно? У нас на подконтрольной правительству Украины территории в принципе любой человек за 600 грн получает биометрический паспорт и как белый человек дует на любую границу - румынскую, венгерскую, словацкую или польскую -  и дальше спокойно чешет себе по загнивающей Европе.

Я серьёзно.

Всім превед!
Отож вскритіє показало, що пружина, про яку говорив dochina, не лопнула, а злетіла. Зате тріснула і розсипалась інша пружина, яка стоїть біля вилки включення передач. Її ошмьотки частково виловились магнітом, а решту буде ловитись фільтром . Крім того зрізало шліци на лапці переключення передач, зате на валу - шліци цілі. Зчеплення не постраждало. Шліци на лапці були переточені, одна пружина надіта на місце, інша прийшла під замовлення через 2-3 дні. Все було зібрано, попутно помінялось масло (було вже дуже чорне, хоча пробіг невеликий), відрегулювались клапани, замінена охлаждайка (не знаю для чого, але механіки казали, що прийшлось злити стару при розборці). Також помили ланцюг і змазали його, а поки мот був розібраний, я звозив в шиномонтаж старе лисе заднє колесо і нарешті переобув нову внєдорожну гуму, яку купив по наводці dochina, за що йому great respect! Влетіло мені це все в харошу копієчку, зато тепер мотик на ходу і можна шукати нових пріключєній на свою п'яту точку.
Відносно того, що в одиночку скучно і небезпечно, то тут пазвольтє нє согласіцца. Є в одиночній поїздці і свої плюси і свої мінуси. Коли сам - не треба нікого чекати, підстроюватись під "можу/не можу", "хочу/не хочу" інших людей. Їдеш собі в своєму темпі і милуєшся новими краєвидами та сприймаєш нові враження і ніхто не заважає. Тому скучати тут нема коли. Канєш, з симпатичною нажопніцею було б веселіше, але і так "ми бєс чаю нє скучаєм".
А відносно безпеки, то тут ваще окрема пєсня. На мою думку подорожі на Захід від України є завідомо безпечніші, ніж по території неньки, тим більше на Сході, де і підстрілити можуть. Не кажучи вже про те, щоб перетнути кордон з РФ-ією, ЛНР-ією, ДНР-ією чи Кримом. Тут і моц віджати можуть льогко і на підвал запроторити і хрєн зна чи додому попадеш. А на дикому загниваючому заході і дороги кращі та безпечніші, і правоохоронна система працює, а не селфі робить і за правилами дорожнього руху є контроль і в цілому їх дотримуються більше, ніж в нас. Та й країни там більш цивілізовані, люди більше поважають закон, тому зустріти явних неадекватів шансів менше, ніж у нас. То ж небезпечно, скоріше, кататися по Україні, але ж ми цим не заморочуємся, чи не так?
Є, правда, один нюанс - економічний. Якщо серйозно поламаєшся, то вернутися додому на евакуаторі вийде дорожче, ніж лишити поломаний моц на місці. Правда, така невдача може спіткати радянських спортсменів і в груповій подорожі, так що говорити про небезпеку одиночки в такому плані - некоректно. Ясно, що коли їдеш компанією, то є якась психологічна підтримка, "чувство локтя", але й без нього можна жити.
А нащот безвізу, то таки да. Зранку проснешся і давай думати, куда пойті, куда подацца - чи в Польщу, чи в Мадярщину, чи в Словаччину, чи в Румунію? Чи може "в-о-о-о-н до таво дєрєва і обратно"? І в таких роздумьях проходить день, а ти так нікуди і не вибрався...

Я бы с удовольствием покатался куда то подальше, но работа не позволяет больше чем на 2-3 дня отлучиться. А вот идейка одна безумная имеется. Есть у меня одно интересное техническое устройство и уже года 3 витает в голове мысль катануть на этом устройстве вокруг всей Украины с заездом во все области.
Я даже как то клич на драйве кинул, кто поможет с ночёвкой, потому что за день на инвалидке физически больше 200-300 км не проехать. Так народу столько отозвалось, что пришлось всех в отдельный листочек записывать и если всех пригласивших посетить то поездка минимум в 2-3 месяца обернётся. Что характерно, больше всех отозвались одесситы, западяне и харьковчане, остальные центральные области почти все были не активны. Вот такая у меня есть дурная идея.
Я пару лет назад даже вёл переговоры с сетями АЗС, те готовы били поддержать мой пробег при условии что буду ехать под их флагом, обещали помочь с топливом.

Gvinpin пишет:А вот идейка одна безумная имеется

Класна ідея! Давай, реалізуй!

Кстати черное масло это не вопросы к маслу. Темнеет оно тогда когда в него поступают несгоревшие продукты топлива. Обычно это происходит или из за некачественного топлива, или когда детали ЦПГ изношены и газы вместе с топливом прорываются в картер. Но вообще на цвет масла смотреть нет смысла, меняйте масло по моточасам и все будет нормально. К примеру если автомобиль ездит исключительно на газу, и двигатель изначально был чистым - то и масло с большим пробегом будет желтым и прозрачным. Оно сработалось и умерло - но оно желтое. Так что цвет никак не показатель.

І снова здрастє!
Мої проблеми і пригоди продовжуються.
На цей раз вибралися в Карпати трьма мотоциклами, але мені через 104 км довелось вернутися назад до Львова.
В Бурштині з'їхали з траси вниз до озера біля греблі Бурштинської ТЕС, щоб перекусити і покурити. І там мої попутчики при порівняльному огляді наших пепелаців побачили, що в мене з-під пробки кришки генератора, на лівій стороні мотора, тече масло. Та й пробка виглядає якось дивно: вона мала бути як грибок, у "шляпці" якого є отвір під шестигранник на 12, а лишилася сама "ножка" з різьбою, ака неплотно сиділа в кришці, легко крутилася рукою і самовідкручувалась при вібрації мотора. А "шляпку" зрізало.
Ну, там було ще багато пригод і проблем, всі описувати тут немає часу і місця, бо й так пости виходять надто довгими. Карочє, все закінчилось тим, що викрутили обломок тої пробки, витерли підтьоки масла, обезжирили і посадили пробку на фіксатор різьби. Дали час полімеризуватись, а потім замазали зверху силіконовим герметиком, получилась така собі резинова шляпка грибка.
При тому всьому всі учасники процесу (а до нас ще приєднався місцевий мотоцикліст, який і зробив майже всю роботу і дав потрібні інгредієнти, спасибі йому) вирішили, що масло в генераторі - це погано, це значить, що тече сальник колінвала, генератор не добре працює, недозаряжає акумулятор і тому я не можу завестися після кількох старт-стопів. А я справді, в той день заводився після підзарядки зарядним пристроєм і за допомогою супер-пупер бустера-чарджера - портативного пускача. Пробував заводитись з толкача - не получилось.
Так от, консиліум рішив, що мені треба повертатись додому, знімати генератор і міняти сальник колінвала. Так ми і поступили - вони поїхали далі, а я назад.
На другий день я поїхав на скутері в гаражі до майстрів, де я ремонтуюсь і описав їм проблему. А вони кажуть - масло в генераторі - це цілком нормальна ситуація, так є у всіх мотоциклів, воно потрібне для охолодження котушок.
От тепер не знаю, хто правий - чи ті, що говорили, що масла в генераторі не повинно бути і треба міняти сальник, чи гаражні майстри, що кажуть - масло має бути в генераторі! Підкажіть, хто в тємє, бо я не знаю що робить: здьоргувати маховик-магнето з колінвала і міняти сальник, чи тільки перевірити генератор?

В нас це норма, масло там має бути. А от хто вам так пробку перетягнув, що в неї аж шляпка злетіла!?.

nevair пишет:В нас це норма, масло там має бути.

Так точно! Вже розібрався. Погуглив інтернет. Там пишуть, що масло має бути в генераторі. Є, правда, винятки, коли на моті стоїть генератор автомобільного типу, але в нас не такий.
Почав я перевіряти генератор. Кришку генератора не скидав, а пройшовся по дротах, які з нього виходять, і знайшов роз'єм, який веде до реле-регулятора. Розполовинив його і побачив три контакта, що йдуть від трьох дротів (трьох фаз) нашого генератора. Перший тест на опір фаз показав, шо між всіма ними однаковий опір, хоча й досить малий - 0,05 Ом. Другий тест - на закоротку фази на масу - показав, що ні одна фаза не коротить на масу, всюди опір - нескінченність. Третій тест - на перевірку змінного струму від генератора при відключеному реле-регуляторі. Спробував завести мот - не получилось. Довелось біля 15-ти хв. заряжати зарядним пристроєм. Пристрій показав повну зарядку, нажали кнопку, крутнули стартер і мотор затарахтів. На холостому ходу між всіма фазами показало 18-20 Вольт змінного струму, на 3000 оборотів показало 40 Вольт попарно між всіма фазами. Звідси зроблено висновок, що генератор справний.
Далі вирішили подивитись, чи дає зарядку генератор на акумулятор. Підключили розірваний роз'єм назад до реле-регулятора і спобували завести. Ніфіга. Довелось знову заряжати акумулятор зарядкою. Коли він зарядився, крутнули стартером, мотор завівся. Стали міряти напругу постійного стуму на клемах акума. На холостому ходу показує 14 В, на 3000 оборотів - 14,15 В, на 6000 оборотів - 14,3 В. Це без включеного світла. Зі світлом на холостому - 13,8 В, на 3000 оборотів - 14,05 В, на 6000-7000 оборотів - 14,15-14,2 В. Інколи по-варварськи газюлькою заганяв стрілку тахометра в червону зону, тоді напруга скакала до 16-18 В. Після чергового заглушення знову не вдалось завести мотор. І знову довелось ставити на зарядку, яка за 10-15 хв. показувала повний заряд і стартер жваво заводив мотор.
Після всіх цих танців з бубном, або як кажуть на Галичині, бадань, було зроблено висновок, що генератор дає заряд на акум, а сам акум здох і потребує заміни.
І як побічний наслідок, стало зрозуміло, що можна їздити так як зараз є - масло в генераторі хлюпає, пробка отвору регулювання запалення зафіксована герметиком, а від просочування масла захищена силіконовою замазкою - фактично гумовою пробкою -  замість гумового ущільнюючого кільця, яке мало бути в оригіналі. Доведеться так трохи поїздити, поки прийде з Китаю замовлена оригінальна пробка з ущільнювачем.
А ви що скажете? В кого які міркування стосовно вище викладеного?

Ну по поводу масла - например в рядной 250сс двойке -копии двигателя Honda Rebel 250 - масла под левой крышкой нет - генератор сухой. Но в основном действительно, гена купается в масле. А по поводу АКБ - тебе как начинающему простительно - но для мало-мальски разбирающегося человека проблема ясна как божий день. Если ты зарядил аккумулятор зарядным устройством как положено - номинальный ток от в размере 1\10 от емкости аккумулятора, в течении 10+ часов - а после нескольких попыток запуска стартер перестает крутиться - то никакого отношения к этому ни регулятор напряжения, ни генератор не имеют - аккумулятор потерял емкость и годится только на грузила. Меняем АКБ и ездим дальше

Полностью согласен с Димой.
Для успокоения, можно взять АКБ зайти на СТО и попросить проверить нагрузочной вилкой.
Вилка выглядит вот так ССЫЛКА

Ну, зарядний пристрій в мене автоматіццкій, там струму заряду не видно, а тільки світлодіоди моргають, але коли зі стану 7 Вольт до повного заряду проходить 15-20 хв, то навіть мені, як начінающому, ясно, що ловити там нема чого, а треба відправляти його на грузила. Але я був наївний, мені не хотілося втрачати чістую дєцкую вєру в то, шо куплений рік назад акумулятор не може вот так просто взяти і здохнути. В серці в мене тєплілась надєжда на то, шо він в дорозі підзарядиться, оживе, вилікується, самовідновиться і буде крутити стартер довго і самовіддано. Но уви... Як я вже писав, акумулятор здох і потребує заміни. А нагрузочна вилка поможе йому як мертвому кадило. Тому придивляюся до нових акумів від фірми Exide, бо ті дешеві китайські вже задовбали - на них іде більше грошей купувати новий кожних півроку, чим на купівлю одного нормального, щоб на 4-5 років забути про проблему.
А от то, шо через нєзнаніє матчасти довелося перервати поїздку - канєшно пєчалька, але у всьому є свій позитив. По-перше - це також певний досвід, по-друге довелось вникнуть в вапрос і отримати нові знання і по-третє з таким дохлим акумулятором не слід було пхатись в серйозний тріп по горах, бо міг би ще до сих пір десь там торчати, або викликати евакуаційний вертоліт...
Так шо, всім бобра і нових кльових покатух!

Ну и к тому же все таки внедорожная техника - особенно китайская - с инжектором и кучей электроники - это не вариант. С обычной системой зажигания ты бы его завел с кика или толкнул - и поехал бы себе спокойно.С инжектором такие штуки не проходят. Вместо Эксайда я бы смотрел Юасу - лично по моему опыту у Эксайдов было несколько необьяснимых отказов. С Вартой тоже. Хотя у меня китайский Оутдо на 9 а\ч великолепно работает на Хонде уже третий год.